ПЛАН ЗАХОДІВ

 

ПЛАН ЗАХОДІВ

з відновлення світового порядку,

порушеного агресією Російської Федерації

Преамбула.

Цей План заходів складено, виходячи з розуміння того факту, що агресія РФ по відношенню до України є частиною загальної стратегії автократичних режимів по зміні світового порядку, закріпленого в Статуті ООН і інших міжнародних актах.

Стратегія автократів не нова, але вона ефективна і може призвести до поразки демократії, як це вже не раз відбувалося. Китай, Корея, В’єтнам, Куба, Ірак, Лівія, Сирія, Афганістан, Україна на сході і в Криму в 2014 році – це приклади де демократія або програвала повністю, або не досягала своєї мети.

Кінцевою метою реалізації своєї стратегії автократи бачать поділ світу на «зони впливу», з правом автократій змінювати кордони країн в своїй зоні, порушувати і скасовувати права і свободи громадян, переслідувати політичних опонентів, призначати і підтримувати силою диктаторів окремих країн, обмежувати свободу бізнесу, а в цілому – надавати можливість бенефіціарам автократичних режимів вільно грабувати народи в межах своєї зони впливу. При цьому автократичний режим Російської Федерації претендує на визнання зоною його впливу території всіх нинішніх країн Європейського Союзу, що він раніше намагався реалізувати за допомогою проекту «Владивосток-Лісабон».

Погодитись на такий поділ – це повернутись до часів Холодної війни, коли відбувались постійні війни між країнами демократії і автократії, основний тягар яких з боку демократії несли платники податків і військові США.

Покласти край цьому можливо лише розбудувавши «Нову систему світової безпеки», яка давала б гарантії безпеки всім народам світу та базувалась на таких основних положеннях:

1. Міжнародні відносини вибудовуються таким чином, щоб унеможливлювати будь-яку агресію.
2. Заходи щодо запобігання агресії починають застосовуватися за 5-10 років до її можливого початку.
3. Допомога у протистоянні агресії її жертві гарантується та надається негайно.
4. Оплата витрат на відсіч агресії та подолання її наслідків здійснюється за рахунок самого агресора.
5. Відповідальність за агресію покладається на всіх її ініціаторів, учасників та бенефіціарів.

Бачення концептуальних основ «Нової системи світової безпеки» наведені у зверненні до лідерів і народів демократичних країн (далі – Звернення), яке було надіслане окремим європейським лідерам і урядам в лютому 2024 року.

Цей План є частковою реалізацією елементів «Нової системи світової безпеки» в цілях відсічі агресії Російської Федерації і відновлення існуючого світового порядку.

Цей План складено з урахуванням позицій і цілей, висловлених в різні періоди часу в 2021-2024 роках сторонами війни і іншими стейкхолдерами, а також пропозицій по врегулюванню конфлікту від політичних і громадських діячів, які в Плані викладені в логічній послідовності їх застосування.

Заходи для припинення агресії Російської Федерації

Виходячи з того факту, що Російська Федерація порушила свої зобов’язання, які вона брала на себе під час заснування ООН і підписання низки міжнародних актів, предметом подальших переговорів з нею є не доля України, а подальша доля самої Російської Федерації і її майбутні відносини з демократичними країнами світу.

Так як Російська Федерація може припинити агресію по відношенню до України за власним бажанням, то прямі переговори між нею і Україною не обов’язкові і війна може завершитись низкою односторонніх заяв, виконанням Резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, підписанням угод з третіми сторонами тощо.

Світова демократична спільнота надає можливість Російській Федерації обрати один з наступних варіантів подальшого розвитку подій, висловивши свій вибір реальними діями.

Варіант А

(реалізується в разі, якщо Російська Федерація висловлює свій намір дотримуватись норм міжнародного права і бажає прийняти участь в формуванні «Нової системи світової безпеки»)

1. Російська Федерація і Україна негайно зупиняють бойові дії по існуючій лінії бойового зіткнення і припиняють нанесення ударів вглиб території супротивника. В підтвердження своєї прихильності нормам міжнародного права, Російська Федерація виводить свої війська з території радіусом 25 км від Запорізької АЕС і передає її Україні. Процес передачі відбувається під наглядом представників МАГАТЕ (International Atomic Energy Agency, IAEA) і в присутності міжнародних спостерігачів.
2. Російська Федерація і Україна проводять обмін військовополонених і утримуваних цивільних осіб за формулою «всіх на всіх».
3. Російська Федерація і Україна публічно відмовляються від взаємної «демонізації» правлячих режимів. Російська Федерація може висунути свої об’єктивні вимоги щодо «денацифікації» України. Ті вимоги, які будуть відхилені Україною, розглядаються одним з керівних органів Європейського Союзу на відповідність принципам і правовим нормам Європейського Союзу. Вимоги Російської Федерації, що будуть визнані обгрунтованими, закріплюються як обов’язкові до усунення для вступу України в Європейський Союз.
4. Російська Федерація публічно відмовляється від «демонізації» НАТО і ядерної риторики, відбувається нормалізація відносин з країнами НАТО. Визнається, що Україна може стати членом НАТО лише після досягнення нею 6-го рівня зрілості демократії (дивитись Звернення) за сукупністю політичних і соціально-економічних показників (влада і народ дотримуються європейських цінностей, діють ефективні механізми унеможливлення корупції і узурпації влади, мінімальна пенсія становить 850 євро на місяць, мінімальний розмір оплати праці – 10 євро за годину тощо), але не раніш ніж через 10 років.
5. Російська Федерація виводить збройні сили і інші силові підрозділи з території Запорізької і Херсонської областей України. Україна оголошує амністію громадянам України, які вимушено прийняли громадянство Російської Федерації під час окупації, а також тим, хто працював в закладах освіти, охорони здоров’я, соціальній і комунальній сферах тощо.
6. На території окупованих Російською Федерацією частин Луганської і Донецької областей України (як варіант – в кордонах станом на 23 лютого 2022 року), а також в Криму, створюються суверенні автономії в складі України. В цих автономіях діє Конституція України і їх власні закони, в тому числі з питань мови, освіти, культури, історії тощо. Україна вносить відповідні зміни в своє законодавство і зобов’язується не змінювати його протягом 15 років, а також зобов’язується не здійснювати спроб силової ліквідації автономій і втручання в їх внутрішні справи. Через 15 років суверенні автономії можуть продовжити своє існування лише в разі, якщо рівень зрілості демократії в них буде вищим, ніж рівень зрілості демократії на основній території України.
7. Російська Федерація виводить свої війська з території суверенних автономій України. В разі необхідності, на період до 3-х років, на їх території можуть розміщуватись миротворчі сили під мандатом ООН, або військовий контингент з країн Європейського Союзу за погодженням з Російською Федерацією. Вирішується питання про необхідність розміщення іноземних військових (спостерігачів) на державному кордоні Російської Федерації і України. Проводиться повернення депортованого населення і тимчасово переміщених осіб (за їх згодою). Проводяться вибори в органи влади автономій.
8. Поступово скасовуються санкції по відношенню до держави, бізнесу і громадян Російської Федерації, відбувається нормалізація відносин із США. Продовжується транзит російських енергоносіїв через територію України.
9. Російська Федерація самостійно відшкодовує збитки, зафіксовані в «Реєстрі збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України», створеному на підставі Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року. В Реєстр вносяться збитки, завдані починаючи з 21 лютого 2014 року. Заявки від громадян і бізнесу всіх країн на відшкодування збитків приймаються ще протягом наступних 3-х років.
10. Російська Федерація разом з демократичними країнами світу формує «Нову систему світової безпеки», яка надає гарантії безпеки всім країнам світу, включаючи Україну і Російську Федерацію. Ніякі додаткові гарантії безпеки Україні не надаються, крім тих, що вже містяться в раніш підписаних Україною з низкою держав світу двосторонніх безпекових угодах.

Варіант В

(реалізується в разі, якщо Російська Федерація продовжує наполягати на праві сильного порушувати принцип непорушності державних кордонів інших країн і відмовляється від повного звільнення окупованих територій України)

1. Російська Федерація і Україна публічно визнають безглуздям подальше продовження бойових дій, а також необхідність врегулювання ситуації дипломатичним шляхом. Сторони зупиняють бойові дії на існуючій лінії бойового зіткнення і припиняють нанесення ударів вглиб території супротивника.
2. Російська Федерація і Україна проводять обмін військовополонених і утримуваних цивільних осіб за формулою «всіх на всіх».
3. Російська Федерація, після консультацій з США, визначає ту частину окупованої території України, яку вона добровільно звільняє і ту, яку вона звільняти відмовляється. В обов’язковому порядку вирішується питання передачі Україні Запорізької АЕС і території радіусом 25 км навколо неї, а також питання вільного проїзду працівників і переміщення вантажів, пов’язаних з нормальним функціонуванням Запорізької АЕС. При цьому вся окупована територія України, включаючи півострів Крим, визнається суверенною територією України.
4. До моменту звільнення всієї території України Російська Федерація сплачує штраф за порушення територіальної цілісності – не менше одного мільйона доларів США на рік за один квадратний кілометр окупованої міжнародно визнаної території, включаючи територію півострова Крим.
5. Російська Федерація і Україна облаштовують на лінії розмежування і на державному кордоні між ними оборонні споруди на такій відстані, щоб вони виключали безпосередній вогневий контакт за допомогою стрілецької зброї. В «сірій зоні» допускається улаштування мінних та інших загороджень, та встановлюються стаціонарні засоби спостереження (в тому числі міжнародними спостерігачами) для контролю за режимом припинення вогню. При проведенні спостереження за допомогою безпілотних літальних апаратів забороняється перетин ними лінії розмежування і державного кордону.
6. На лінії розмежування і вздовж державного кордону України з Російською Федерацією може бути розміщений обмежений військовий контингент країн Європейського Союзу виключно з метою спостереження за режимом припинення вогню та забезпечення правопорядку на пунктах пропуску. Встановлюється система штрафів за кожне порушення режиму припинення вогню, а також процедури фіксації і розслідування таких випадків.
7. Російська Федерація покриває збитки, зафіксовані в «Реєстрі збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України», створеному на підставі Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року. Заявки на відшкодування збитків, завданих з 21 лютого 2014 року, приймаються від громадян і бізнесу всіх країн ще протягом наступних 3-х років. Збитками також визнаються витрати інших країн (включаючи США) на утримання мігрантів з України і Російської Федерації, які були вимушені мігрувати в зв’язку з початком активних бойових дій, а також інші витрати країн, пов’язані з агресією Російської Федерації.
8. Проводиться поступове скасування санкцій по відношенню до держави, бізнесу і громадян Російської Федерації. В разі якщо Російська Федерація буде систематично порушувати графік щомісячних виплат штрафів і відшкодувань збитків, може бути запроваджене «мито за агресію» в розмірі 10-30% вартості окремих груп експортних товарів, суми якого будуть спрямовуватись на погашення заборгованостей (дивись Звернення).
9. В підтвердження того факту, що окупація територій України Російською Федерацією в 2014-2024 роках не мала на меті не допустити до видобутку корисних копалин компанії з демократичних країн, Російська Федерація допускає такі компанії до видобутку корисних копалин на окупованій території за погодженням з урядом України. Рентні платежі і частина податків за видобуток корисних копалин спрямовуються в рахунок погашення суми штрафу за порушення територіальної цілісності (див. п. 4 Варіанту В).
10. Визначається перелік країн, які надають Україні гарантії безпеки в двосторонніх безпекових угодах. Російська Федерація не має права блокувати підписання таких угод, а також протидіяти їх виконанню, в тому числі шляхом ядерних і інших погроз в бік третіх країн. Питання вступу України в НАТО вирішується виключно між Україною і країнами-членами НАТО, не обмежене в часі і залежить від виконання Україною вимог (критеріїв) щодо вступу в НАТО.
11. Україна утримує власні Збройні Сили чисельністю, достатньою для ефективної оборони від широкомасштабного вторгнення на лінії розмежування і вздовж всього державного кордону України. Україна розбудовує власний оборонно-промисловий комплекс, в тому числі шляхом реалізації угод про міжнародне співробітництво. Україна зберігає свій без’ядерний статус.
12. Питання повернення Україні окупованих Російською Федерацією міжнародно визнаних територій України в подальшому вирішується виключно дипломатичним шляхом.

Варіант С

(реалізується в разі, якщо Російська Федерація не приймає пропозиції по мирному врегулюванню, продовжує хизуватись своєю безкарністю, намагаючись довести, що демократія не може захистити своїх громадян)

1. США і інші демократичні країни світу висловлюють свою рішучість «покласти край безкарності та забезпечити притягнення до відповідальності за порушення норм міжнародного гуманітарного права, найтяжчі злочини щодо міжнародного права, включаючи геноцид, військові злочини, злочини проти людяності та інші звірячі злочини», як це передбачено частиною g пункту 35 «Пакту в ім’я майбутнього» (Резолюція 79/1, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 22 вересня 2024 року).
2. Україна висуває ультиматум Російській Федерації щодо припинення збройної агресії, в тому числі припинення терору мирного населення, ударів по цивільній та енергетичній інфраструктурі тощо в якому зазначає суми штрафів за кожне порушення міжнародних норм, які будуть нараховані з 01 січня 2025 року. Зокрема штраф за порушення територіальної цілісності – не менше 1,5 мільйона доларів США на рік за один квадратний кілометр окупованої міжнародно визнаної території України (загалом приблизно 167,7 мільярдів доларів США за рік), штраф за вбивство дитини чи вагітної жінки – не менше одного мільйона доларів США, штраф за масовану ракетно-дронову атаку цивільної та енергетичної інфраструктури – від 0,5 до 1 мільярда доларів США за кожен випадок тощо.
3. США і інші демократичні країни світу вводять мито за агресію в розмірі 10-30% від митної вартості товарів, яке буде стягуватись під час торгівлі з Російською Федерацією, чи третіми країнами, що підтримують її агресію, або відмовляються стягувати мито за агресію під час торгівлі з Російською Федерацією. Кожна країна, яка запровадила мито за агресію, спрямовує частину отриманих коштів на покриття власних витрат на допомогу Україні і відшкодування збитків від агресії, частину коштів на закупівлю зброї для України в інших демократичних країнах, а частину коштів передає Україні на фінансування відсічі агресії з боку Російської Федерації.
4. Україна за допомогою іноземних партнерів підвищує ефективність управління в сфері оборони. Впроваджуються система оцінки ефективності управління, менеджмент ризиків, процесний підхід до управління в сфері оборони. Приводиться до норм Конституції України законодавча база в сфері оборони (в т. ч. та, що регулює процеси мобілізації). Створюється система безперервного підвищення кваліфікації командного складу Сил безпеки і оборони всіх рівнів. Запроваджується дієвий законодавчий механізм реалізації принципу збереження життя кожного військовослужбовця.
5. Україна переходить до «глухої оборони» на всій лінії бойового зіткнення і вздовж державного кордону з Російською Федерацією. Україна проводить мобілізацію державних фінансів і фінансів територіальних громад для облаштування оборонних споруд і засобів захисту військових на лінії бойового зіткнення. Вводиться система персональної відповідальності державних службовців за якість і кількість оборонних споруд і засобів захисту. Разом з іноземними партнерами реалізується проект створення ефективних мобільних засобів ураження авіації супротивника на відстані до 130 км за лінією бойового зіткнення з метою значного зменшення застосування ним керованих авіабомб, в тому числі з твердопаливними прискорювачами.
6. Україна за допомогою/участю іноземних партнерів реалізує програму розробки та виробництва засобів ураження середньої дальності, в тому числі декілька типів крилатих і балістичних ракет. Ці засоби ураження використовуються для знищення військової інфраструктури Російської Федерації, а також її виробничих потужностей для виготовлення зброї. В разі продовження Російською Федерацією терору мирного населення України, наносяться удари у відповідь по об’єктам паливно-енергетичного сектору економіки Російської Федерації.
7. Реалізується додатковий проект «демілітаризації» Російської Федерації з метою завдання її збройним силам неприйнятних втрат, які змусять її припинити збройну агресію. Для цього в Україні запроваджується «Економічна оборона» як четверта складова «Національного спротиву» (детальні пропозиції були надіслані органам влади України в першій половині 2024 року).
8. Реалізується міжнародний проект демократизації Російської Федерації, спрямований на те, щоб засобами дипломатії переконати народ і владу Російської Федерації, а також бенефіціарів її правлячого режиму, що єдиним способом збереження суверенітету і територіальної цілісності Російської Федерації є виведення військ за міжнародно визнані кордони України, відшкодування всіх завданих збитків, притягнення до відповідальності винних осіб і відмова від гібридної агресії по відношенню до країн Європи і світу.
9. Україна отримує запрошення в НАТО в якості гарантії безпеки, яке поширюватиметься на всю територію України в міжнародно визнаних кордонах. До досягнення Україною 6-го рівня зрілості демократії їй може бути обмежене право застосування вето.
10. Україна приймає закон про незалежну міжнародну недержавну військову організацію (далі – МНВО), яка може бути заснована в тому числі іноземними громадянами на території України, основним видом діяльності якої буде надання послуг збройного захисту країнам демократії. В іншому варіанті така організація створюється на основі міжнародного договору (дивись Звернення). МНВО формує і розміщує на території України «комплексний неядерний стратегічний пакет стримування, який буде достатнім для захисту України від будь-якої воєнної загрози з боку Російської Федерації» (пункт 3 «Плану перемоги» Президента України). МНВО комплектується добровольцями з різних країн світу, в тому числі громадянами України, які здобули реальний бойовий досвід сучасної війни. В разі загрози агресії з боку Російської Федерації по відношенню до країн НАТО, підрозділи МНВО можуть бути розміщені в країнах Європи, в тому числі для заміщення окремих військових контингентів збройних сил США (пункт 5 «Плану перемоги» Президента України).

Варіант D

(реалізується в разі, якщо Російська Федерація посилює терор цивільного населення України, намагається захопити більше території України, а також здійснює гібридну агресію по відношенню до країн Європи, з метою примусити їх відмовитись від спротиву агресії)

1. На реалізацію частини g пункту 35 «Пакту в ім’я майбутнього» (Резолюція 79/1, ухвалена Генеральною Асамблеєю 22 вересня 2024 року) в ООН приймається документ (угода, конвенція тощо) про запровадження міжнародного механізму притягнення держав до відповідальності за агресію і пов’язані з нею злочини. Документом встановлюється перелік штрафів і механізм їх нарахування. Також встановлюється термін до якого всі агресори повинні припинити триваючі агресії, і правило, що в разі невиконання цієї вимоги до них будуть застосовані штрафи з дати початку такої агресії.
2. Якщо Російська Федерація не припиняє агресію проти України (не виводить всі свої війська за кордони України станом на 01 січня 2014 року) в термін, визначений в пункті 1 Варіанту D, їй нараховують штрафи за агресію і інші злочини, починаючи з 20 лютого 2014 року (приблизно 1,8-2.3 трильйона доларів США разом з сумою завданих агресією збитків). Для стягнення суми штрафів кожна з держав-членів ООН вводить мито за агресію в розмірі 50-100% від митної вартості товарів, яке буде стягуватись під час торгівлі з Російською Федерацією, чи третіми країнами, що підтримують її агресію, або відмовляються стягувати мито за агресію під час торгівлі з Російською Федерацією.
3. Кожна держава, яка запровадила мито за агресію, спрямовує частину отриманих коштів на покриття власних витрат на допомогу Україні і відшкодування завданих агресією збитків, частину коштів на закупівлю зброї для України в інших державах, частину коштів передає Україні на фінансування відсічі агресії Російської Федерації, а частину коштів передає МНВО, вказаній в пункті 10 Варіанту D, які та спрямовує на закупівлю зброї, необхідної їй для надання послуг збройного захисту Україні і іншим державам, які укладуть з нею договір про надання послуг збройного і іншого захисту від агресії, в тому числі гібридної, з боку Російської Федерації.
4. Агресія є неминучим наслідком узурпації влади (дивись Звернення). Для запобігання агресіям в ООН приймається Конвенція «Про протидію узурпації влади». В цій конвенції визначаються критерії, при досягненні яких правлячий в державі режим визнається режимом внутрішньої окупації (1-2 рівень зрілості демократії) і не може вважатись повноцінним представником в ООН інтересів нації, яка є членом Організації Об’єднаних Націй. На цій підставі вноситься поправка до Статуту ООН, згідно якої будь-який правлячий режим держави-члена ООН позбавляється права голосу в ООН, в тому числі права вето в Раді Безпеки ООН з моменту отримання ним статусу режиму внутрішньої окупації.
5. США, Китайська Народна Республіка і інші країни з суспільствами другого і третього типу, які на перше місце в суспільних відносинах ставлять виробництво або споживання (дивись Звернення), домовляються про дієві заходи з ослаблення можливостей країн з суспільствами першого типу (орієнтованих на ресурси) маніпулювати цінами на ресурси на світових ринках і використовувати ресурси як зброю. Метою цих заходів стає впровадження ринкових механізмів довгострокової стабілізації цін на ресурси на рівні справедливих цін (цін, які ведуть до сталого розвитку всіх стейкхолдерів).
6. Розробляється «Стратегія протидії гібридній агресії з боку Російської Федерації», яка передбачає, в першу чергу, розвінчання створеного російською пропагандою образа Російської Федерації як миролюбної, захищаючої права людей і християнські цінності держави, яка бореться зі світовим злом в особі країн ліберальної демократії. Натомість роз’яснюється грабіжницька сутність правлячого режиму Російської Федерації і його методів досягнення цілей за допомогою терору, демонструються в цифрах реальні масштаби грабунку власного народу і народів тих країн, які підпали під його вплив.
7. В Україні, після загальнонаціонального обговорення з залученням широкого кола політичних та громадських діячів, військових, експертів, представників ЗМІ, приймається «Внутрішній план перемоги». В нього включаються заходи зі збільшення довіри народу України до всіх гілок влади, виконання умов набуття членства в НАТО та ЄС, подолання корупції, підвищення рівня зрілості демократії, а також заходи, зазначені в п.п. 4-7 Варіанту С.
8. Україна приймає закон про МНВО (п. 10 Варіанту С). МНВО в межах проекту по «демілітаризації» Російської Федерації формує в своєму складі 10 винищувальних бригад, в тому числі з залученням не громадян України, як окремий рід військ, що будуть володіти притаманними тільки їм бойовими властивостями та матимуть відповідну бойову техніку та озброєння, тактику ведення бою і організацію. Ці бригади, після отримання бойового досвіду, можуть бути переміщені в країни, що межують з Російською Федерацією, в разі загрози збройної агресії з її боку.
9. З метою ослаблення впливу Російської Федерації в країнах Африки, Азії і Латинської Америки, в яких існують режими внутрішньої окупації, МНВО, за угодами про надання послуг народам цих країн, здійснює заходи впливу, спрямовані на підвищення рівня зрілості їх демократії. Ці заходи також мають бути спрямовані на ліквідацію схем обходу введених проти Російської Федерації санкцій. Фінансування цих заходів відбувається за рахунок частини сум мита за агресію, яке вводиться щодо таких країн, в разі їх відмови в запровадженні і стягненні мита за агресію під час їх торгівлі з Російською Федерацією.
10. МНВО, на замовлення демократично налаштованих громадян Російської Федерації, реалізує проект внутрішньої деокупації Російської Федерації. В межах проекту здійснюються заходи по виведенню з під влади режиму внутрішньої окупації окремих територій Російської Федерації зі створенням на них суверенних автономій в складі Російської Федерації. Встановлюється правило, що чим раніше буде створена суверенна автономія, тим менше сум відшкодування збитків за агресію вона заплатить. Для здійснення захисту суверенних автономій від режиму внутрішньої окупації створюється «Демократична армія Росії» з числа росіян, що воюють в складі Сил Оборони України, а також військовослужбовців і підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, які перейдуть на бік демократії.
11. Після створення суверенних автономій на територіях Брянської, Курської, Білгородської, Воронезької, Ростовської областей, а також Краснодарського краю Російської Федерації військовим формуванням Російської Федерації, що на той момент будуть знаходитись на території України, буде запропоновано або перейти в підпорядкування Демократичної Армії Росії, або скласти зброю. Після цього окупована територія України буде звільнена військовим шляхом в її кордонах станом на 01 січня 2014 року.
12. Суверенні автономії об’єднуються в федерацію, конфедерацію, чи союз на кшталт Європейського Союзу і проходять етап «керованої демократії», щоб перейти на вищій рівень зрілості демократії, подолавши спротив автократів і прививши громадянам стійкі навички захисту прав і свобод. Новий уряд самостійно вирішує питання притягнення до відповідальності всіх тих, хто здійснив військові злочини, а також питання відшкодування збитків від агресії Російської Федерації, в тому числі за рахунок активів бенефіціарів режиму внутрішньої окупації.

Російська Федерація є державою-злочинцем. У вересні 2024 року президент України заявляв, що Російська Федерація скоїла 137 тисяч воєнних злочинів в Україні за 30 місяців широкомасштабного вторгнення. Це 150 злочинів в день, або один злочин кожні 10 хвилин. І це лише зафіксовані злочини. Чечня, Грузія, Сирія, Україна, Африка. Скрізь, де були присутні війська Російської Федерації, там відбувались вбивства і насильство щодо військовополонених і цивільних, зокрема стариків, жінок і дітей.

І не треба в цьому звинувачувати лише російський народ. Коли діє режим безкарності, коли злочини виправдовуються пропагандою, коли злочинців нагороджують і заохочують до скоєння більших злочинів, «зірватись з гальм» може будь-який народ і це добре відомо з історії. Тому вина в цьому лежить виключно на державі, і тому покарання повинна понести, в першу чергу, держава-злочинець. Тим більше коли таке покарання відбирає фінанси, що зменшує здатність продовжувати агресію. Злиденний російський народ йде воювати в Україну не за ідею, а за величезні для нього гроші. Ніхто не піде воювати, якщо ці гроші закінчаться. Навпаки, народ може повернути зброю, якщо йому запропонують кращий шлях до достатку, ніж померти на війні.

Російська Федерація веде себе як зухвалий бандит, який не збирається припиняти своїх злочинів, не поважає інших членів суспільства і відкрито заявляє, що ніхто нічого не зможе зробити, щоб його зупинити. Людство знає лише три дієвих варіанта виходу з такої ситуації: або бандита піддають покаранню, він усвідомлює протиправність своєї поведінки і виправляється, або його ізолюють, щоб він не міг завдати шкоди іншим, або його знищують. Домовлятись з бандитом, тим більш на його умовах, сідати з ним за стіл перемовин, визнавати якісь його інтереси – це шлях в нікуди.

Спільноті народів планети Земля, щоб досягти «Цілей сталого розвитку» необхідний надійний механізм притягнення до відповідальності порушників правил співіснування народів. А щоб його запровадити – потрібна рішучість світових лідерів покласти край беззаконню.

Наразі Російська Федерація своєю агресією сама створила умови для того, щоб зі злом, яке вона несе світу було покінчено раз і назавжди. В свій час США, під керівництвом президента-республіканця, нейтралізувало загрозу світу з боку СРСР. При цьому СРСР на той час мав більший військовий, в тому числі ядерний потенціал, ніж Російська Федерація нині. Єдиною помилкою стало те, що демократичний світ погодився лише на косметичні реформи в економічній і політичній сферах в країнах колишнього СРСР, без суттєвого підвищення рівня зрілості демократії, що дало змогу комуністичній гідрі підняти свої голови і знов почати погрожувати світу.

Америка знову має стати великою.

Цього чекає весь демократичний світ.

І час для цього настав.