Суспільний проект «Росія має заплатити»
#russia_must_pay
Ми постійно чуємо запевнення про те, що агресор понесе відповідальність за всі злочини. При цьому поняття відповідальність передбачає настання негативних наслідків для винної сторони – Російської Федерації. Але за нинішнім станом речей негативні наслідки у вигляді витрат на відсіч агресії та відшкодування збитків громадянам і бізнесу фактично несе держава Україна і демократична світова спільнота, яка надає Україні фінансову допомогу.
На міжнародному рівні 14 листопада 2022 року прийнято Резолюцію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй A/RES/ES-11/5, на підставі якої створено «Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України», який повинен стати першим кроком до створення механізму, який забезпечить справедливість та компенсацію для України та її народу
Бюджет Реєстру фінансується його Учасниками та Асоційованими членами за рахунок щорічних обов’язкових та добровільних внесків. Цими членами виступають демократичні країни. А де тут Російська Федерація?
І взагалі, яка гарантія, що РФ (ядерна держава) відшкодує збитки? Ніякої? Це може статись, якщо РФ програє війну, капітулює і погодиться на виплату репарацій. А якщо не програє і війна скінчиться укладенням мирного договору, який не буде містити цього пункту? Міжнародна спільнота конфіскує російські активи? А якщо їх буде недостатньо?
А якщо в бюджеті Реєстру не вистачить коштів? Багато постраждалих ризикують не дожити до виплат. Довге очікування справедливості для жертви може бути більшим покаранням, ніж для злочинця. Тому потрібен міжнародний механізм стягнення коштів з агресора і виплати компенсацій постраждалим, який би починав діяти автоматично з першого дня агресії. І, саме головне, щоб цей механізм був запобіжником щодо наступних агресій. Щоб кожен агресор розумів в яку суму коштів йому обійдеться агресія, і що ці кошти з нього стягнуть навіть тоді, коли він здобуде військову перемогу.
Пропозиції щодо створення такого механізму були направлені урядам України і деяких країн Європейського Союзу ще на початку 2024 року.
Суть цих пропозицій полягає в тому, щоб:
- визначити перелік штрафів за кожний воєнний злочин, що вчинюється агресором, та розміру виплат за шкоду, завдану агресією;
- визнати відповідальними в агресії всіх її ініціаторів, учасників і бенефіціарів (в т.ч. наближений до влади бізнес країни-агресора);
- запровадити мито за агресію (страховий платіж до Міжнародного фонду страхування ризиків агресії), в розмірі 10-30% від митної ціни товару, які повинні стягуватись під час торгівлі з країнами-агресорами, чи третіми країнами, що підтримують або заперечують агресію;
- висунути ультиматум Російській Федерації з вимогою негайного припинення агресії, сплати штрафів і відшкодування збитків.
Пропонується застосовувати значні суми штрафів, зокрема:
- за порушення територіальної цілісності – не менше одного мільйона доларів США на рік за один квадратний кілометр окупованої міжнародно визнаної території (або 106 мільярдів доларів США тільки за 2023 рік за окуповану територію України, включаючи Крим);
- за бомбардування цивільних будівель поза зоною бойових дій – не менше 100 мільйонів доларів США за дев’ятиповерховий багатоквартирний будинок;
- за вбивство дитини чи вагітної жінки – не менше одного мільйона доларів США тощо.
Більш детально з пропозиціями можна ознайомитись тут.
Але особливості дії демократії полягають в тому, що уряди швидше реагують на масовий суспільний запит, ніж на пропозиції окремих людей. Тому в межах цього проекту пропонується створити такий запит.
Мета проекту: Здійснити вплив на представників правлячого режиму Російської Федерації та його бенефіціарів, щоб змусити їх припинити агресію і вивести війська за міжнародно визнані кордони України станом на 01 січня 2014 року.
Для досягнення цієї мети необхідно виконати наступні завдання:
- Поширити інформацію про цю ініціативу через активістів, блогерів, ЗМІ серед громадян демократичних країн світу.
- Створити петиції на сайтах державних установ демократичних країн щодо висунення (приєднання до) ультиматуму Російській Федерації з вимогою негайного припинення агресії.
- Провести кампанію збору підписів під петиціями про ультиматум.
- Задіяти науковців, юристів, радників з безпеки, громадських діячів для обговорення і складання повного переліку штрафів і сум відшкодувань збитків. Спонукати депутатів на створення проектів відповідних законів.
- В ЗМІ і соціальних мережах провести кампанію з вимогами прийняття законів на національних рівнях, які б вводили мито за агресію і визначали куди повинні бути направлені отримані кошти.
Ультиматум Російській Федерації має висунути демократична спільнота. В ультиматумі слід оголосити про намір застосування штрафів за агресію, а також строк до якого РФ повинна вивести свої війська. Також оголосити, що в разі невиконання вимог ультиматуму, щодо всієї торгівлі з РФ буде запроваджене мито за агресію в розмірі 10-30% митної вартості товарів, а на суми заборгованості по штрафам будуть нараховуватись відсотки (50-100% річних).
Далі країни «G7», учасники коаліції підтримки України та інші держави мають оголосити про те, що вони підтримують вимоги ультиматуму і докладуть зусиль до стягнення сум штрафів з РФ та тих країн, хто надає РФ допомогу. В подальшому ці країни приймають свої національні законодавчі акти про впровадження мита, а також визначають порядок розпорядження стягнутими коштами. Ці кошти вони можуть спрямувати на вироблення зброї, яку потім нададуть жертві агресії, на здійснення виплат переміщеним особам, на внески до міжнародних фондів відшкодування шкоди постраждалим від агресії, на надання фінансової допомоги тощо.
Іншим варіантом є прийняття США окремого закону, наприклад, «Про протидію противникам демократії у вигляді санкцій» (на зразок американського закону CAATSA) чи під іншою назвою. В такому разі відповідальність понесуть не лише бенефіціари російського автократичного режиму, а і, наприклад, лідери ХАМАСу за напад на Ізраїль в 2023 році, які мають мільярдні статки і повинні відшкодувати шкоду потерпілим та оплатити розходи Ізраїлю і США на проведення військової операції.
Такий ультиматум і система санкцій, в разі її ефективності, закладе основи Нової системи світової безпеки, з пропозиціями щодо створення якої можна ознайомитись тут. Бо теперішня практика накладення санкцій не запобігає агресіям і не припиняє їх. А країни-агресори живуть під санкціями десятиліттями, не змінюючи своєї поведінки.
Зараз висувається багато «мирних планів» і пропозицій заморозити «конфлікт», в тому числі до 2040 року. В разі, якщо Україну змусять сісти за стіл перемовин з РФ, система штрафів зіграє ключову роль, щоб Україна не програла війну і не втратила свої території. Путін або вимушений буде погодитись на щорічну виплату штрафу за порушення територіальної цілісності (в тому числі за Крим), і тим самим визнати, що окуповані території є частиною України, або погодитись виконати умови «Формули миру» і вивести свої війська за кордони України станом на 01 січня 2014 року.
Відповіді на запитання.
Чи зможе цей ультиматум припинити агресію Росії?
Звільнення території України можна досягти щонайменше дев’ятьма різними способами. З яких чотири передбачають застосування збройних сил, три – вплив на російське суспільство і бенефіціарів режиму, і два способи передбачають інший санкційний та економічний вплив.
Цей спосіб впливу на бенефіціарів російського режиму не є основним, але в купі з іншими може дати свої позитивні результати.
Якими міжнародними нормами передбачені штрафи за агресію?
Ніякими. Міжнародне право містить перелік воєнних злочинів, але не містить конкретних видів покарань щодо країн-агресорів і бенефіціарів режимів (фактичних співучасників злочинів) за кожний такий злочин. РФ порушила майже всі можливі міжнародні заборони щодо мирного співіснування народів та ведення війни. А як відомо, жодна заборона не буде дотримуватися, якщо відсутнє покарання за її порушення.
Росія намагається нав’язати світовій спільноті свої правила гри – злодійські «поняття». Слід показати, що в цю гру можна грати вдвох – і «поставити на лічильник» вже саму РФ по її ж поняттях. А за цими правилами, суми покарань визначає той, хто сильніший, а сильнішими завжди будуть країни демократії, бо в їх технологіях і ринках збуту будуть завжди зацікавлені автократії.
Росія розпочинала цю війну з ультиматуму НАТО, а фактично – всьому демократичному світу. Треба виставити їй ультиматум у відповідь.
Чому РФ згодиться платити мито за агресію?
РФ, як ядерна держава, ніколи не погодиться на виплату репарацій при будь-якому, навіть демократичному, уряді.
Бізнес РФ вже платить так званий транскордонний податок на вуглецеві викиди. І тому згодиться платити і мито на агресію. Бо вибір тут простий: або ти сам накладаєш на себе санкції і не ведеш торгівлю з демократичними країнами, або сплачуєш мито і тим самим фінансуєш всі витрати на відсіч агресії і ліквідацію її наслідків, або докладаєш зусилля до припинення агресії.
Нещодавно США підвищили мито на ряд товарів з Китаю, в тому числі на електрокари з 25 % до 100%. Тому така практика є поширеною і зрозумілою для бізнесу. Головне, щоб введення мита було чітко пов’язане з агресією і відшкодуванням шкоди.
Чому бізнес РФ повинен нести відповідальність за агресію?
Ми повинні розуміти, що в РФ владу захопила організована злочинна спільнота, до якої входять державні діячі, бізнесмени, політики, представники ЗМІ, лідери громадської думки та ін. Влада РФ зробила все, щоб компенсувати втрати від санкцій своїм олігархам. Утворилися сірі схеми обходу санкцій, на яких заробляють бенефіціари режиму, підвищуючи ціни на імпортні товари на 50-75% і тим самим перекладаючи санкційний тягар на населення. Наближений до влади бізнес, заробляє на війні, розкрадаючи все на окупованих територіях. Тому всі бенефіціари режиму повинні нести особисту та колективну відповідальність за дії режиму нарівні з державою.
В РФ немає справжнього приватного бізнесу. Весь великий та середній бізнес або є бенефіціаром режиму, або співпрацює з режимом і залежить від нього. Разом вони створюють ту корупційно-посередницьку надбавку в ціні товарів, що складає у середньому 30%. Це становить 400-450 мільярдів доларів на рік, що підтверджується даними їхньої офіційної статистики про розподіл доходів населення.
Чи не постраждає бізнес і бюджети демократичних країн?
Ні. Ці митні платежі не повинні завдавати шкоди контрагентам із демократичних країн. При імпорті з країни-агресора (або третьої країни) товар повинен продаватися за ринковою ціною, а при експорті з демократичної країни надбавка має додаватися понад ринкову ціну.
Чому підприємці третіх країн мають платити мито в разі, якщо їх уряди відмовляться стягувати його при торгівлі з РФ?
Тому що, допомагаючи агресору в обході санкцій, «сірих схемах», постачаючи матеріали і комплектуючі для виготовлення зброї чи товари подвійного призначення треті країни стають співучасниками злочину агресії. А отже мають нести відповідальність разом з агресором.
Як прийняти участь в проекті?
Свій вагомий внесок в проект кожен може зробити своїми коментарями, вподобайками, репостами в соціальних мережах. Це дуже вагома сила, яка більшістю людей не усвідомлюється. Уряди країн світу замовляють моніторинг соціальних мереж і реагують на інформацію з Інтернету нарівні з соцопитуваннями. Колись казали що ідея, що оволоділа масами, стає реальністю. Зараз в Україні цей вислів звучить так: «Ідея, що набрала мільйон вподобайок, буде розглянута президентом».
Ще більший внесок може зробити кожен, якщо прийме активну участь в проекті. Суспільні проекти (і цей не виключення) дають змогу підключитись до його реалізації кожному хто його вважає корисним для себе. При цьому не треба все кидати і займатись лише цим проектом.
Свою участь краще поєднувати з основним своїм родом діяльності:
- якщо Ви блогер, то Ви використовуєте інформацію з проекту в своїх постах, чи відео, демонструючи Вашій аудиторії свою соціальну відповідальність;
- якщо Ви журналіст, то Ви розповідаєте про проект в межах своєї журналістської праці;
- якщо Ви громадський чи політичний активіст, то участю в проекті Ви можете підтвердити Вашу здатність вирішувати соціальні проблеми і підвищити довіру своїх прихильників;
- якщо Ви просто небайдужа людина, то Ви робите те, що в Ваших силах, щоб наблизити нашу перемогу.
Де можна дізнатись про цей проект?
Інформація буде розміщуватись на цьому сайті, в ЗМІ, а також на сторінках учасників проекту в соціальних мережах. Обговорення проекту і обмін інформацією пропонується здійснювати в коментарях під відповідними постами на цих сторінках.
Сторінка ініціатора проекту в мережі «Х».